Morze Czarne (w starożytności: Pontus Euxinus co znaczy Morze Gościnne) jest morzem śródlądowym rozciągającym się pomiędzy Azją Mniejszą na południu, Kaukazem na wschodzie, Niziną Wschodnioeuropejską na północy i Półwyspem Bałkańskim na zachodzie. Wchodzi w skład systemu oceanicznego Oceanu Atlantyckiego.

Nazwa pochodzi od siarczków (morze jest największym na świecie zbiornikiem wody beztlenowej) barwiących wodę na czarno.

Jest połączone cieśninami Bosfor i Dardanele z Morzem Śródziemnym, północna część oddzielona przez Półwysep Krymski nosi odrębną nazwę: Morze Azowskie, łączy je Cieśnina Kerczeńska.

Powierzchnia wynosi 422 000 km² (461 000 km² razem z Morzem Azowskim), objętość 555 000 km³, średnia głębokość 1315 m, maksymalna głębokość 2258 m, długość wzdłuż równoleżnika 1150 km, wzdłuż południka 580 km.

Południowo wschodnie i zachodnie wybrzeża są strome, natomiast północne są płaskie i zapiaszczone, więc też trudno dostępne, wyjątek stanowi półwysep Krymski. Linia brzegowa jest mało urozmaicona, tylko północne wybrzeża są nieco bardziej porzeźbione, jest tam szereg małych zatok (Jagorlicka, Tendorowska, Karkinicka, Eupatorij, Sewastopolska, Bałakawska, Teodozyjska) oraz utworzonych przez rzeki limanów będących charakterystyczną cechą tych wybrzeży. Największe rzeki wpadające do Morza Czarnego to: Dunaj, Dniestr, Boh i Dniepr. Do ważniejszych portów należą: Konstanca w Rumunii, Burgas i Warna w Bułgarii, Noworosyjsk w Rosji, Odessa na Ukrainie, Poti w Gruzji, Trabzon i Samsun w Turcji.

Morze Czarne Чорне море



Чо́рне мо́ре — море між Європою і Західною Азією; сполучене протокою Босфор із Мармуровим морем; 422 тис. км² глибина до 2211 м; солоність 1,8 %; нижче глибини 150 м органічне життя відсутнє (сірководень); рибальство (ставрида, осетрові, креветки);

Ч. м. — внутр. континентальне м. Атлантичного океану (пов'язане з ним через протоку Босфор, Мармурове море, протоку Дарданелли, Егейське та Середземне м.), положене між масивом Сх. Европи на півн., Малою Азією на півд., Кавказом на сх. і Балканським піво. на зах. Береги Ч. м. (і Азовського) є природними межами укр. земель на півд. Тепер Ч. м. омиває береги України, Росії, Грузії, Туреччини, Болгарії і Румунії.

Ч. м. є природною границею України з півд., одночасно воно пов'язує її зі світом. Цим шляхом від поч. її історії проходили з півд. екон., політ. і культ. впливи; завдяки рікам, що течуть до Ч. м. (Дунай, Дністер, Бог і насамперед Дніпро, а на сх. межах України Дін), вони могли легко сягати в глибину укр. земель. Дніпро і Варязький шлях були головними артеріями Київської держави, що сполучали Ч. і Балтицьке м.; над Дніпром і його притоками лежить більшість стародавніх м. Київської держави.

На півн. побережжі Ч. м. перехрещувалися впродовж віків три напрями експансії. Народи, що жили на Україні (в 9 ст. Київ. держава), хотіли дійти до Ч. м.; середземноморські народи (греки, візантійці, італійці) хотіли опанувати найбільше на півн. висунену частину Ч. м. Але на Півн. Причорномор'я (у степ. смугу) споконвіку приходили орди кочовиків з Азії і намагалися відсунути від Ч. м. народи, які жили на Причорномор'ї, і знищили колонії середземноморських народів. Так виникали конфлікти за володіння півн. берегами Ч. (також Азовського) м., які тривали століттями. Це й було причиною, що укр. народ здобув Ч. м. як свою тривалу межу пізно: остаточно тільки в кін. 18 ст.

Сучасну (етнічну) межу укр. народу над Ч. м. можна поділити на 4 відтинки: від гирла Дунаю до Криму, Крим (аж до Керчинської протоки, що в'яже Ч. з Азовським м.), Кубанський до Джубґи — в межах Росії і від Джубґи до Ґаґр, куди доходить мішана рос.-укр. етнічна територія (мабуть, уже зрусифікована). Ч. м. мало в минулому різні назви. Стародавні греки називали його деякий час «Pontos Axeinos» — Негостинне м. (завдяки бурхливости й браку островів), але після успішної колонізації берегів Ч. м. — морем гостинним «Pontos Euxeinos». Араб. подорожники і письм. називали Ч. м. Руським м., Київ. літопис — Понтійським (або Понетським) м. З часом прищепилася у різних народів сучасна назва Чорне море (по турецьки Караденіс), може, через чорний колір води на значній глибині, може, також завдяки його бурхливості).